Naina, 59 - 20 марта 2010 17:23

У затишній оселі-одинокість,
Здається усе є та враз ,чогось нема...
В душі перертае все свідомість...
Чогось так конче вимага душа....

Чого тобі побрібно ,душе люба,?
Живеш на свті бачиш справжній рай,
А остальне ,вже як зумієш,,,що Бог послав...
А далі - вибвчай!

Не можу,ні не можу з цим миритись...
Не можу,ні...оце тобі і край...
Я хочу із любовю все робити...
Любити,пестити ,плекати урожай...

Любити все погоду і негоду,
І небо ввечері усіяне в зірках,
Нести свій Хрест,з любовю подолати,
Всі перешкоди на моїх стежках...

• 
• 
•