Беатріче, 35 - 30 апреля 2007 11:29

"Вона одна, вона одна чекатиме біля вікна до темна.."
"я не жалею, я привыкаю.. я на диване, небо в кармане - так и оставим.."
"Давай я позвоню тебе еще раз, помолчим, поулыбаемся друг другу.."
"I saw his laugh and he said: Go away!"
"я пытаюсь справиться с обрушившимся небом.."
"Вернись, мой друг, мне грустно без тебя..."

це все співають і про мене також */*


..просто не можу відмовити собі у задоволенні хоча б уявного щастя.
у задоволенні від складання сумних віршів, "натхненням" для якого слугують страждання від нерозділених, розтоптаних почуттів ;
від мимолітного погляду, який навіть не був спрямований у мій бік, але випадково туди потрапив;
від насолоди хоч одним оком,непомітно поглянути, помилуватися улюбленою постаттю, наймилішими обрисами, вдумливими очима,
спокусливими соковитими губами, рідко розчесаними, з природньою укладкою кучериками.. що ж я робитиму наступного року??
певне, буде менше переживань,страждань, тобто, власне, сенсів життя //

• 
• 
•