Щоранку я думаю про хороше, я відчуваю себе щасливим, але похмурі та сумні погляди нагадують мені про інших. Чому ми думаємо про дрібязок і не отримуємо головного? Чому забуваємо про щастя? І і про задоволення? Невже з-за світу, який оточує нас без праву подиху...
